Жахлива мить,тяжкі останні муки.
І тихий голос лине не з юрби.
Прийми благаю,отче,у свої руки.
Душу мою,а їм ти все прости.
І враз пітьма і тиша б'є набатом.
Пилат помив вже руки і мовчить.
Юрби нема, що стала супостатом.
Совість завмерла і в брехні кипить.
А бідна мати під хрестом лишилась.
Принижена,безсила проти зла.
Враз темнота,земля здригнулась.
Тремтить від страху дика метушня...
Стогне весь світ, в розпачі зорі.
Людство в молитві щирій до небес
Небо здригнулось лунають дзвони.
Христос воскрес! Воістино воскрес!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664450
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2016
автор: STRANIERA(Кошіль Надія)