Такий пухкий, такий розкішний сніг!
Як в небі хтось рве на шматочки вату.
Його портрет у кожному вікні,
І він кружляє мрійно коло хати.
Якраз повільний, вільний цей політ -
Його життя.
І сніг це, мабуть, знає,
Бо десь чекає прив'язь на землі,
Де вітерець хіба що погортає.
А зараз - біла тиша.
Вітер зник.
Сніжинки у граційнім вальсуванні.
Я почуваюсь однією з них
В живому небі нашого кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662715
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2016
автор: Ніна Багата