Любила дама до без тями пана (На кожному кроці можуть лежати граблі! Обережно!)
Була історія така…
За неї б випити до дна!
Любила… до без тями пана,
Ясновельможного гетьмана!
Красив, розумник, балабол…
Все знає про любов, футбол…
І про науку чарування —
Таке приємне спілкування!
Духмяна кава… і весна!
І закохатися пора…
З'явились знов весняні мрії,
А з ними і стрімкі надії...
На те, що це палке кохання,
Справжнісіньке сердець єднання!
І, що воно понад усе...
Їм щастя разом принесе!
Історія тривала довго...
Роки сплелись у коси довгі.
То разом були, то окремо...
Але вагалися даремно!
Вагань всього тринадцять років!
Хіба ж це термін для тих хлопів?
Вже скроні рясно побіліли...
Тоді й рахуй вони дозріли!
Серця п'яніли у коханні,
У розмаїтому бажанні!
У пристрасті горіли рясно,
Ще й дотепер все не погасло!
То ж, друзі, оп'янить вона...
Ця пристрасть, мов бокал вина!
Але без неї ми сумні,
Бо хочем все ж таки “любві”!
26. 04. 2016 м. Львів Наталія Калиновська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2016
автор: Наталі Калиновська