Автор перевода пожелал остаться неизвестным
.....сказав мне.....
- я так хочу.
....и я... безприкословно....
подчиняясь...
всем сердцем и душой...
благодарю...
твоим теплом...таланта...
восхищаясь.....
Я скупчую сліди минулих днів,
Де ти мене уберегла від лиха,
Я дарував заквітчаність весни,
Від щастя у обіймах танув стиха...
Хтозна-куди поділась та весна...
Ми не вкарбовані у пам»ять цього міста,
Моя Пророчиця.. сьогодні не сама,
Та й вік мій до безумств не має хисту...
Лиш сниво поверта тебе мені,
Тепла твого шаленство розмаїте,
Світобудову бачу в ніжності зіниць..
Відтак, зникає поміж нами відстань...
=============================
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2016
автор: Хуго Иванов