Мій розум більше мені не належить
Навідує лише час від часу
І свобода вибору тільки в миті забуття
Думки пригнічують, мов затяжний нежить
І навіть серце давно - твоя власність
Жевріє за обрієм образ. Манить майбутнє
Мій мозок працює на зарядці твого голосу
Я й далі склеюю рештки вчорашнього
І пальці порізані, але не болить
Я цілком в тобі, а інший світ - в чорну смугу
Ніжно спиртуєш майбутні шрами ватою
До біса волю, поки так іскрить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2016
автор: Марамі