Люблю нічний безмовний час –
У снах щасливих там живу
І можу бачити не раз
Те, що не бачу наяву!
Там рідний голос пестить слух,
Що смерть зглушила назавжди,
Надії й радості там дух,
А не самотності й біди.
Могильний холод, як покров,
Вкрив образ, що любила я,
І тільки сни покажуть знов,
Яка була любов моя.
Anne Brontë
Night
I love the silent hour of night,
For blissful dreams may then arise,
Revealing to my charmed sight
What may not bless my waking eyes!
And then a voice may meet my ear
That death has silenced long ago;
And hope and rapture may appear
Instead of solitude and woe.
Cold in the grave for years has lain
The form it was my bliss to see,
And only dreams can bring again
The darling of my heart to me.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658733
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 10.04.2016
автор: Валерій Яковчук