Краплі падають байдужі,
миють маківки дахам,
розливаються калюжі
на розвагу дітлахам.
Знаю, мій маленький братик
їх ніяк не обмине –
буде мама одяг прати
і соромити мене.
Що пустив до калабані
нерозумне дитинча,
скаже: - Відтепер в пошані
ремінь замість калача...
Мовить так вона не зозла,
бо нема ні краплі зла.
Хоч давно уже доросла,
теж дитиною була
й не сиділа наша ненька
у садочку серед руж.
Певен – і її частенько
діставали із калюж.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656557
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 02.04.2016
автор: Галина_Литовченко