Був березня день двадцять сьомий,
дві тисячі шостий то був,
я в ліфті у свій їхав номер,
аж тут все на світі забув.
Стояла навпроти дівчИна,
біляве гарненьке дівча,
і рухалась доки машина,
її світлий образ вивчав.
Вона й не звернула уваги,
що втрапила в мій об’єктив,
мені ж бо хватило відваги
тихенько за нею піти.
Хоч поверх мій був і дев’ятий,
на сьомий зійшов- навпростець,
бо мусили ж нас поєднати
«Нафтуся», «Кристал», Трускавець.
В шпіони побавився трішки,
побачив куди ти зайшла,
пийнув три маленькі «кілішка»
розмова щоб легше пішла.
Постукав у двері- відкрили.
Не ти- ти у душі була.
Спитав: «Чи ви часом не стріли-
зайшла сюди гарна мала?»
Сказали, що є така- в душі,
але хвилин десять чи п’ять
її почекати я мушу.
«Ходили ви голосувать?»-
спитала мене її мама.
(Про це я тоді ще не знав)
«Ні, я не ходив- сказав прямо-
бо де той Дрогобич не знав.
А треба ж з відкрІпним талоном
мені туди їхать було».
Та стоп. Все. Табу. Заборона.
Мене не туди занесло.
Ти вийшла із душа, а потім,
знайомство, прогулянка в парк,
«Рошен» і бокал «АлігОте»,
і в серце Амурів удар.
І ось рівно десять вже років
в цей день вже відтОді мина,
давно вже ми не одинокі,
з тих пір разом він і вона.
26.03.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654876
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2016
автор: О.В.Рожко