Ліс як гостю чарівну весну обійма.
Між деревами пахне смолою, прополісом.
І хоч в залишках снігу ще скніє зима,
До блакиті небес вже рівняється пролісок.
До старої сосни на побачення йду.
І вона ніби теж зачекалася зустрічі –
Мовби вийшла із лісу на стежку руду
Все у тій же зеленій озоновій хусточці.
Розпитаю сосну, як жилось в холоди.
Обдивлюсь, чи, бува, не образили кривдники.
Їй своє розкажу, а вона, як завжди,
Зрозуміє і схвалить мою самокритику…
Наді мною тремтять розпростерті гілки –
Наче руки людини, близької до знахарства.
Може, зітре сосна мої хмарні думки.
І я тихо постою під цим її захистом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2016
автор: Ніна Багата