Бувають дні, що йти несила
І повернути - шанс остиг.
Душа ховає, як могила,
Всесвітній сум. І тих святих,
Прекрасних митей незабутніх
Стихає гомін. Боже мій,
Чи всі ми маємо майбутнє
У цьому хаосі подій?
Буває так, що бракне віри.
Мої світи втрачають сенс.
Латаю серцем чорні діри,
Залиже рани час, як пес...
Отак і станемо дорослі.
Раптово й мовчки. Боже мій,
Отак закралась в душу осінь
Поміж весняних безнадій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650367
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.03.2016
автор: Марічка9