Завесніло отам, за обрієм,
Розливається спів синиць.
Промінці – бистрокрилим соколом
В воду падають долілиць,
Розсипаючись сріблом-золотом
У співучих стрічках струмків,
І підсніжники поміж холодом
Сніговим – вже цвітуть стрункі.
Ніжність в душу плюскоче леготом,
Неба синь виграє ясна.
А дівчина кохає легіня,
Бо в душі – назавжди весна.
*************
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649351
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.03.2016
автор: Ірина Лівобережна