Піднявся вихор, наче збожеволів,
Розносить щем на цей світ і на той.
Все стрій ладнає, де лиш ноти голі,
Терпець урвавши, свій здіймає тон.
А поряд тиша – абсолют між звуків,
Кайданів гострих начіпляла й жде.
От-от безсоння покладе у руки,
Чи тьму примар у вигляді ідей.
Так повелося – замість слів повчання,
Непевний шарж на зірванім листі.
Де гралось Сонце в піжмурки з коханням,
Тепер похнюпа згорбилась між стін.
Чого тобі на цьому світі треба?
Навіщо ходиш по жаринках мрій?
Зійди в минуле, ось озветься небо,
Не сила жити в чудернацькій грі!
Розтринькав вихор ноти всі разючі,
Зурочить прагне тиша кволий час.
Та варто йти, хай по стерні колючій,
Босоніж йти, крізь перешкоди чар.
16:02, 25.10.2015 рік.
Зображення: https://vk.com/wall-61270515?own=1
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648176
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 01.03.2016
автор: yusey