(передвесняне: бавлячись із ніччю, спогадом і словом…)
* в передчутті весни, любові і надій
Губами спраглими торкався місяць-проханець*
До зоряної чаші неба вічного
І зустрічав весни початок свічами,
Що їх запалював усім серцям закоханим.
-----
*так в часи вже далекі в нашому краї бабці називали
місяць-молодик (і що вони мали на увазі?..)
* комусь у радості ця ніч, комусь – одні печалі…
Дивлюся на пару: закохані! – Заздрю безмежно!
Бо юні, веселі, щасливі – он як обережно
Торкаються рук, щось вустами шепочуть, сміються –
Іх щастям радію, а спогадам й серцю бентежно…
* під вікнами коханки
О ти, оберіг дивних таїн, чуттів й насолод,
Народжена бути спокусою вічною плоті, –
Являєшся в сни, обіцяєш, бентежиш!.. В цейтноті
Мій час, і бажання, і хіть, і роки… Тож виходь!
* не гаймо мить – і будьмо тим щасливі!
В гріхах любові – спраглі (ще з вівторка!)
Нарешті мить, наш час – на двох лиш час! ...
Не грай, кохана, довго недоторку –
Вогонь бажань горить не вічно в нас!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2016
автор: Касьян Благоєв