Ласкає погляд посивілі скроні.
Застигла - ласкає погляд посивілі скроні,
Згорнув, мов оберемок, сховав у замок рук.
Теплом напоєні тіла і жар, дрож у лоні,
Двоє сердець злилися в єдиний перестук.
Й спивала насолода біль довгої розлуки,
Падали з неба зорі - стелилися до ніг.
А ніч підхоплювала гортанні тихі звуки
І бережно несла в світанок, котрий надбіг.
-Твоя я, коханий мій, твоя, - відлунням в ранок,
Сп’яніло промовляла шепотом вуст душа.
-Я так щаслива, що поруч ти, - ловив серпанок,
-Богів то воля, мила, - єдиная моя.
В.Ланевич
Повернення додому (акро)
[b]П[/b]исало кохання вірші,
[b]О[/b]дна лиш надія в душі -
[b]В[/b]она не згасала й на мить.
[b]Е[/b]легія смутку бринить,
[b]Р[/b]оз'ятрені рани думок
[b]Н[/b]е в силі загоїти час,
[b]Е[/b]кзема болючих чуток
[b]Н[/b]ахабно в мізках розповзлась.
[b]Н[/b]е вірило долі лихій:
[b]Я[/b]к тільки розтануть сніги
[b]Д[/b]одому коханий, живий,
[b]О[/b]сь, трішечки ще потерпи,
[b]Д[/b]о тебе прийде, так і знай,
[b]О[/b]крилений мріями знов.
[b]М[/b]иленького ти зустрічай -
[b]У[/b]двох зберегли ви любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644723
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2016
автор: Радченко