Не попрощалася. Пішла у ніч, в туман,
Дім залишала мій – наш дім! – і наші спогади,
А хвиля розстаней мене в ріку Обман
Несла, а в серці так пекли гіркі ці проводи!
Не обернулася… Забула миті всі,
Якими дім наповнила для мене –
Ми ж вдвох у нім були! Тут наших голосів
Ще музика лунала! – Незбагненна,
Незвідана ще і
невипита до дна
Від мене йшла у ніч, у біль, в минуле!
Палила всі мости між нами, всі, дотла!
І в морі Забуття любов тонула…
Зрікалась ти всього, вважаючи гріхом
На мене подивитися востаннє –
Я ж був невільником, Сехмет*, твоїм рабом,
Твого зрадливого – солодкого кохання!
-----
*Сехмет – богиня помсти
(спогад, в ніч на 14-те…)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643620
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2016
автор: Касьян Благоєв