113* старе, мов світ
О, світ наш не склав ще своєму цинізму ціни.
А люди – сини своїх пристрастей, злоби сини
Тобі дивуватись почнуть і дійдуть до образ і війни,
Якщо поведеш себе так, як з тобою вони.
114* ілюзії днів наших…
Скажіть, кому пошила доля щастя із вічності нетлінної хоч раз?
А як манила ця лукава діва в дні юності наївних (смертних!) нас
У світ ілюзій, де здавалось: вічні і наші дні, і молодість, і ми!..
Та ще ніхто не зміг в оману ввести Його Бездушність – повелитель Час.
115* не розтринькаймо дні – їх відміряно нам не безмежно
Вчили древні: «Життя втратиш мить – і печалі зазнаєш!»
Тож у серці носімо їх мудрість (і дяка навзаєм!),
Що під сонячним небом наш день – о безцінний то крам! –
Ні поверненню, друзі, ні обміну не підлягає.
116* після п’ятдесяти … : «… то немає віку для душі?»
Днів як снів – не злічить, а ми ті ж: в Дон Жуани все мітим,
Нам би ще покорити і душі паняночок, й світ цей –
Час зазим’я мого вже стоїть на порозі і студить,
А на серці – кохання теплом,
і нев’янучим квітом, і літом!
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643192
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2016
автор: Касьян Благоєв