Зізнаюсь вам: не вмію про кохання,
Оте, що із хмаринкою летить;
Оте, що висне на проміннях зрання
І, навіть, на одній струні бринить;
Оте, розбурхане вночі, у росах,
Що із зорею лине у блакить;
Оте, що пахне чебрецем в покосах –
Високе й грішне водночас, в ту мить;
Оте, що пестить і вмліває в косах,
Оте, що і в чужих світах жеврить…
Не вмію я писати про кохання,
Про магію, що нас бере в полон,
І зцілює на цій землі останнє,
І в яву перетворює наш сон.
Не всім дається гарно про кохання,
Не в кожному горить талант і хист.
Важливо, щоб в душі цвіло бажання
Кохати і в розмай, і в падолист.
Кохати і любити! Всіх любіть!
Кохайте ж - тільки посланих вам небом!
15 січня 2016
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2016
автор: палома