* о нікчемність мого марнославства!
Довелось по світах походити мені, довелось
Мудро вчитись мовчать і розумно перечити юності.
«О, поважні слова! гідні вашого віку і мудрості!» –
І настане той день, і в просвітленні вимовить хтось!
* осінь днів моїх – перед юністю:
«я вже знаю, що там втратив. що ти маєш – ще не знаєш!»
Чому, мила юносте, прагнеш так тлінних скарбів? –
Не знаєш ти, чим володієш безцінним насправді!
(А мої вітри вже сполохані осінню днів,
І серце ятрить, і просвітленню років не раде…)
* «любити весь світ? – та будь ласка!»
О, просто, і легко, і дешево світ весь любить
І примхи його разом з людством – бо що це нам значить?
Та знаю, як гірко і слізно ти, серце, заплачеш,
Як раптом полюбиш людину – одну! – хоч на мить!
* і з невір’я – вигода: чи Він не Милосердний? (трішки іронії)
Не один тільки я із невір’я мого виграЮ
(Хай ми як не живім – не применшимо неба могутність?):
Бо якщо помилюсь я, не вірячи в божу присутність,
То на користь мою це єдиним постане в раю.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634059
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2016
автор: Касьян Благоєв