"Просинайся, милий! Встало сонце,
розбудивши світ краси і див!
Росами засяяв під віконцем
квітів веселковий перелив!
Жайвороночком душа співає,
в за́хваті вітаючи весну!"
... Та "сова" моя сопе, куняє,
неспроможна виповзти зі сну...
В вушко нашепчу слова ласкаві,
хмаркою м'якою обніму,
пінкою духм'яною на каві,
сон прогнавши, настрій підніму...
"Мили-и-ий! Вранці сили за плечима –
з легкістю гору́ переверне́!"
Сонно буркнув, глипнувши очима:
"Зранку – і веселе... От дурне!..
Ну яка краса, як спать охота?!"
Й "відключився"... Я здаюсь... не зву...
Наче піднімати бегемота,
так будити на зорі сову...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627040
Рубрика:
дата надходження 08.12.2015
автор: Світлана Моренець