[i]33-й… Багато хто в нас сприймає його через призму
власних втрат, жалів, спогадів, вражень. Але в усьому
тому є пам'ять… Що б там було, ми будемо пам’ятати
ті жахіття, які вселила в душу мого народу орда… Ось
і мені прийшло на ум те, що чув від своїх батьків, дідів,
і прадідів... Відтак заговорили в мені мої рідні, виливши
на папір живі слова гніву і ненависті. Хай Бог дарує нам![/i]
[youtube]https://youtu.be/3PNf4cUTsI0
[/youtube]
[i][b][color="#05497d"]“Ой, Морозе, Морозенку*, ти славний козаче” –
Так співав колись мій дядько, предок славний Яша…
Та загнав його той голод, голод України
У чужі степи далекі, бо була руїна…
І ніхто вже з рідних, друзів не взнав його долі –
Мо’, “брати” голодні вбили чи замерз у полі…
Та батьки назавше в церкві запалили свічку
О здравії… Й проплакали за ним не ‘дну нічку…
Інший же ще молоденький не витерпів лиха –
На бантині у коморі життя скінчив тихо…
Хоч в житті своєму хлопець ще й не цілувався,
А яким же козаком в війську бути мався!
Отакі то злодіяння в краї сотворились…
На те, “брат”, була твоя, а не Божа милість.
Та всьому наперекір знов народ підвівся.
А ти, кате-“брате” милий, ліпше б не родився!
У купелі чи в лaйni бодай утопився
Чи змолоду самогоном чи брагою впився…
Адже й так усім відомо – нам не по дорозі:
Нам у гості до Парнасу, вам – в “сортір”… і прозу.
Ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче!
За тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче…[/color][/b]
28.11.2015
______
*Станіслав Морозенко (Морозинский) – козацький полковник,
що у добу Хмельниччини відзначався великою жорстокістю
щодо ворогів-поневолювачів України. Загинув у бою під час
Пілявецької битви (1648). Переказують, що над тілом одного
з найзвитяжніших своїх лицарів плакав сам гетьман.[/i]
відео: https://youtu.be/3PNf4cUTsI0
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624662
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 28.11.2015
автор: Олекса Удайко