(оновлений варіант)
Не ходи ти далеко,
Подивись навкруги -
Ген чутливий лелека
Сторожить ворогів.
Наче тінь наших предків,
Що за нас все тремтить -
Як не так щось, лелека
Кудись швидко летить.
Біла птиця - чорні крила,
Після літа нас покине!
Зиму мусить десь перечекати.
Чи є нам до того діло?
Ну, яке, здається, діло?
Скільки їй терпіння треба мати!
Може, там десь далеко,
Дивні квіти цвітуть,
Та лиш тут у лелеки
Малі діти ростуть!
Ми тут всі як лелеки...
«Як життя?» - не питай!
Хоч і рвемся в далеко,
Над усе нам свій край!
Біла птиця - чорні крила,
Зустрічі весняний символ!
Щастя треба вміти дочекатись.
Біди всі з країни гнати,
Боронитись, працювати,
І свою вже долю повертати!
А хмари знов зібрались,
Як ознаки біди,-
Тільки, що б там не сталось, -
Він вернеться сюди!
Знов країні нелегко,
Смутку, хоч відбирай!
Та недаром лелека
Прикрашає наш край!
Чорні крила, біла птиця,
Нам би з долею зустріться!
Скільки нам її іще чекати?
Та давайте вже не ждать,
А старанно працювать,
Чорне з білим чітко розділяти!
11.2011-15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624310
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.11.2015
автор: Микола Серпень