[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DBPKBfzCAJM[/youtube]
Майдан вирує, клекотить.
Сплюндрована повстала гідність.
Безвихідь, безробіття, бідність.
Бо далі так не можна жить.
Єдиний об’єднав порив
Робітників, інтелігентів,
ДомогоспОдарок, студентів
Палає справедливий гнів.
Холодні ночі, хмурі дні.
Бронемашини, водомети
Туди - сюди швидкі карети
Майдан в димах та у вогні
Стріляють знизу і з гори
І тут і там калюжі крові
Зусюди заклики, промови,
Усюди гасла й прапори.
В зомбованої беркутні
Нічого людського немає.
Лише звіряча лють палає
в очах, а в них вони скляні.
Жалю не буде й не проси
Мабуть їх кров’ю годували
Щоб свої жертви шматували.
Мов дикі, ненаситні пси.
Людей мордують з за плеча
Вбивають там і тут повсюди
Й над морем тисячного люду
Полинуло сумне кача.
Протистояння двох світів
За дев’яносто днів минули
Та тільки мир не повернули
А спокою і поготів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2015
автор: євген уткін