Соромиться старенький листопад
І бідності своєї, і безсилля.
У нього все виходить невпопад.
Сьогодні люди сонечка просили,
А він його не вилущив із хмар,
Хоч довго порпався в небесній скрині.
Не вгледів. Бо вже очі не орлині.
Та й заважала пошукам зима –
Сусідка. Отже, знову не вгодив.
Тож люди поховалися по хатах.
Від нього. Їм тепла потрібно, див.
І листопад заплакав винувато.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620690
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2015
автор: Ніна Багата