Тягар не гне?..
У чому ж сила, жінко?
Торує горб, та завше по стерні...
Під босі ноги краплі луплять дзвінко.
А солі в них, що жару у вогні...
Вогненна сіль, що душу випікає...
І не вітріє... Що для триби час?
У сеї простір - ні кінця ні краю.
Замовить хтось опісля парастас,
заупокійну вишепче молитву,
полегшеним зітханням проведе...
І лишиться незвершеною битва,
як янголом у вишнє перейде...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609737
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.09.2015
автор: Адель Станіславська