А руки твої,мамо,в мозолях
Землею,в праці,зорані до болю.
Де біль морщини вкрили у рівцях,
Теплом торкають ніжно наді мною.
Голубонько,лелеко моя сива,
Життя богине,ласки оберіг.
Доля твоя,немов пшениці нива
Де я вклонюсь до твоїх,люба,ніг.
А очі,твої очі моя рідна,
У них твоя,молитви,благодать,
Твоя дитина тої ласки гідна
Любові навіть смертю не забрать.
Натруджена життям,жіночим щемом,
Обпалена вітрами мов грозою.
Ти мою долю вкрила своїм небом,
Ти,мов горою,стала наді мною.
Твій подих,люба мамо,теплий подих
Я збережу у пам'яті весною.
І оспіваю тебе рідна в одах
Твоя дитина-будь завжди зі мною...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.09.2015
автор: Леся Утриско