Знову зворотній в'яже назовні
Вистиглі очі, висохле дно
Жовто блакитність і спротив схоронять
Ніби тебе тут і не було
Висмикне з світла, і ти вже летиш
Крила пошарпані, все незнайомо
Де я? Здригаєшся... Темно... Ти спиш?.
Крок лиш один, опиняєшся вдома
Плаче кохана... Та не обіймаєш
Наскрізь долоня у ніжне плече
Скільки іще нас таких поховають
Але їм байдуже... Їм не пече..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2015
автор: Марамі