І небом - отим високим,
і небом - аго-о-о-в! - бездонним,
опівдні пливла поволі
така велетенська риба,
що навіть всерйоз голодним,
голодним - авжеж - нівроку -
хотілося накришити
тій рибі у небі хліба.
Шматочок якоїсь булки
в глибоку небесну прірву,
або велетенську вудку
закинути так - найвище...
Даремно писать про муку
звичайний "любовний лівер",
ним напхані всі ефіри,
тому я пишу - про рибу.
Мовчу- і пишу про рибу
що небом отим - бездонним,
що небом - таким глибоким
опівдні пливла поволі.
А ти був десь так далеко.
А ти був десь так далеко.
А ти - БУВ.
Десь. Так далеко.
Мене проковтнула
риба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601283
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.08.2015
автор: уляна задарма