У цей вечір тужний, слізний,
Кларібель,
в блиску сонця, вже не грізнім,
Кларібель,
знов прийшла любов капризна,
хоч усе говорить: «Пізно,
Кларібель!»
Тож даремно вітер носить,
Кларібель,
там ім’я твоє й голосить,
Кларібель,
а моїх бажань задосить,
пісня їх дарма розносить,
Кларібель.
Кличуть голосно розлуки,
Кларібель,
у піснях печалі звуки,
Кларібель!
В них журба, чекання муки,
щоб з’єднались наші руки,
Кларібель!
Грізне море, злі вершини,
Кларібель,
та хіба мене це спинить,
Кларібель,
ці зволожені долини,
ці сніги та хуртовини,
Кларібель?
Часу вічність пролетіла,
Кларібель,
спогад ти про все згубила,
Кларібель!
Та у мріях все ж жевріла
віра, що мене любила,
Кларібель!
Хліб гіркий, коли кусаю,
Кларібель,
лиш тебе я пам’ятаю,
Кларібель!
Про минуле сон я маю,
сон страшний, де погибаю,
Кларібель!
Вранці все блакить покрила,
Кларібель,
ти метеликом злетіла,
Кларібель!
Бог, цариця, жінка мила,
перла, сніг, троянда біла,
Кларібель!
В небі пташки переливи:
«Кларібель!»,
ніжні, лагідні, щасливі,
Кларібель.
І з’єднав співак тремтливий
сміх дзвінкий і плач тужливий,
Кларібель!
Тайна музико велична,
Кларібель,
у моїм житті ти вічна,
Кларібель.
Рветься з ран моїх довічних
шал життя і цвіт магічний,
Кларібель!
Дай устам моїм настої,
Кларібель,
із гвоздики, моху, хвої,
Кларібель.
Мирри, смирни дай святої,
І оливи золотої,
Кларібель!
Імені звук ніжний і хмільний,
Кларібель,
як із меду зроблений напій,
Кларібель.
Лютні звук прекрасний чарівний
імені твого в душі моїй,
Кларібель.
Чародій моєї самоти,
Кларібель,
у душі накреслив: «тільки ти,
Кларібель».
І мені довічно ти світи,
як зоря, що сяє з висоти,
Кларібель!
Franz Tamayo
Balada de Claribel
En la desolada tarde,
Claribel,
al claror de un sol que no arde,
Claribel,
me vuelve el amante alarde,
aunque todo dice: "es tarde,
Claribel".
Lleva en sus alas el viento,
Claribel,
tu nombre como un lamento,
Claribel,
y en vano mis ansias siento
volar tras aquel concento,
Claribel.
Voz con que pía la ausencia,
Claribel,
saudade, canora esencia
Claribel!
Añoranza, transparencia
que la ausencia hace presencia,
Claribel!
Mar profundo y alto monte,
Claribel,
Es posible que tramonte,
Claribel,
tras el húmedo horizonte,
y que las nieves remonte
Claribel?
El tiempo es por siempre ido,
Claribel,
y eres quizás todo olvido.
Claribel,
Mas yo, iluso descreído,
aún pienso que me has querido,
Claribel.
El pan amargo en que muerdo,
Claribel
hecho está de tu recuerdo
Claribel!
Y el pasado nada cuerdo
es un sueño, en que me pierdo
Claribel!
Oh mañana azul y rosa,
Claribel,
en que te ví, mariposa,
Claribel!
Reina y mujer, niña y diosa,
oro, nácar, nieve y rosa
Claribel!
Cantaba en el aire un ave,
"Claribel "
suave cual la suave
Claribel.
Y unía al plumado clave
dulce risa y lloro grave:
Claribel!
Una música escondida,
Claribel!
Eres por siempre en mi vida,
Claribel.
Mamá de mi eterna herida,
lecho rosa y luz florida:
Claribel!
Vierte mi labio un perfume
Claribel,
musgo y clavel que resume,
Claribel.
Mira que eterna zahume,
óleo que no se consume,
Claribel!
Tu nombre dulce y cruel
Claribel
Sabe a fresa e hidromiel
Claribel.
Son de encantado rabel
hay un sortilegio en él,
Claribel.
De un nigromante el compás,
Claribel,
trazó en mi alma "nunca más
Claribel".
Y así mis ojos jamás
como el alba volverás,
Claribel!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598297
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 07.08.2015
автор: Валерій Яковчук