1. Гуляв одинак по полю волошок, скриня із попелу, арфа із порваними струнами
Гуляв і кохав це поле волошок, це поле самотнє загублене серед снігів
А на дворі лежить грім і блискавка, а на дворі світить сонце, серед зір
І куди не кинь оком страшна спека, холод і правдива зелень, зелених зір...
2. Сама цікава ця неправдива історія, історія загублених вражень,
Загублена цікава дівчина гуляла поряд, несла у руках це поле волошок,
Дівчина весна - грім і блискавка, грім і блискавка неслись далі
А остання пора закоханих у небо входить у життя, у життя а не смерть...
3. І коли ти хочеш отримать щось від неба, і коли небо притуляється зірками
То ізнову згадай це поле волошок, що несе тобі дівчина, із очима волошок
То згадай це сонце, сонце бездонне, то згадай ці зорі, зорі загублені у волі,
То ж знову згадай, згадуй і не забувай, що ж іще робити....серед поля волошок...
4. Якщо весна загублена у сонці, то знадчить скоро день новий прийде,
Якщо весна загублена у променях сна, знадчить скоро ти прокинешся,
Якщо прокинешся то буде дуже добре, а життя скоро зазвучить трелю менестреля,
Як ти встанеш то грім і блискавка мине, пройде, і світ заблистить, гарненькою дівчиною...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2015
автор: Ветер Перемен