Йшов Микита повз газони і знічев’я рвав квітки.
Перехожий-незнайомець зауваження зробив.
Спантеличений хлопчина вдома батьку розказав
Про пригоду, що лучилась, і такеє запитав:
- Пам’ятаєш, вчора, тату, ми букет ходили рвати
У садок до тітки Ніни, бо ж у мами іменини.
Квітам так вона зраділа, нас з тобою похвалила.
Чом мене той чоловік насварив? Я раків пік…
- Розумієш, синку, справи начебто були ті самі,
У меті лише різниця, а іще, мій сину, в місці.
Ростять квіти на газонах, щоб цвіли вони для всіх.
Ти ж зірвав їх незаконно. Тож таке робить не слід.
Мамі квіти ми збирали – в тітки дозволу дістали.
- Чи давно таке ведеться?
- Та як світ стоїть, здається…
[i]Сокіл Род сидів на Дубі та глибоку думу думав.
Врешті два яйця він зніс – чорне й біле. А із них
Лебеді два уродились, ледь до смерті не побились.
Род ту бійку зупинив, поруч стати їм велів.
Обернулися птахи на двох велетів тоді.
З’їли яблук молодильних, щоб безсмертним бути й сильним.
Сокіл Род таке прорік: «Разом будете повік!
Білий буде Білобогом, Світу Білому володар.
Чорний житиме в Пітьмі, Чорнобогом буде в ній.
Ви Добро і Зло у парі, Правда й Кривда у житті.
Будете лиш разом знані у майбутньому людьми,
Бо інакше не навчити їх у цьому світі жити».[/i]
- Тож, перш справу починати, що й для чого треба знати,
Передбачить результат.
- Добре, тату: буде так!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591661
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 04.07.2015
автор: ptaha