Про слов'янську міфологію - дітям

[b]Про  Різдво  й  Сонце[/b]

[i]За  підтримку  дякую  Світлані  Моренець[/i]

Налетіли  білі  хуги,  снігу  торбу  принесли.
Одяглося  місто  в  шубу,  засвітило  ліхтарі,
Бо  ж  узимку,  кожен  знає,  сонечко  відпочиває.

Чорну  каву  п’є  віконце,  а  в  мережі  Інтернет
Завжди  день,  бо  штучне  сонце  живить  променем  планшет.
Першокласник  Чуб  Іван  у  мережі  запитав:

- На  Різдво,  то  всім  відомо,  в  світ  прийшов  Ісус  малий.
Чом  тоді  пісні  співаєм  ще  якійсь  там  Коляді?
Інтернет  тоді  хлоп’яті  міфи  став  розповідати.

[i]Наші  пращури  слов’яни,  як  не  знали  ще  Христа,
Сокола  за  бога  мали.  Він  подбав,  щоб  світло  й  тьма
Не  змішалися  ніколи,  –  звів  синів  на  їх  престоли:

Білобог  отримав  Вирій,  Чорнобог  –  підземний  світ.
От  і  жити  б  їм  у  мирі,  та  схотілося  пітьмі
Ще  й  над  світлом  владу  мати  –  готувалась  воювати.

Білобог,  відчувши  лихо,  дві  ясні  сльози  пустив  –  
Матір  кола  золотого  всім  на  втіху  народив  –  
Коляду  –  й  Перуна-сина,  що  вогненнії  мав  стріли.

Змій-Дракон  з  пітьми  порогів  в  самий  Вирій  прилетів,
Кинувся  на  Білобога,  та  Перун  його  спинив
Блискавицею  меткою,  покінчивши  враз  з  війною.

Коляда  з  тих  пір  щороку  родить  коло  Білобогу,
Щоб  пітьмі  не  дати  змоги  керувать  слов’ян  народом  –  
В  найтемнішу  ніч  у  році  іменин  чекаєм  Сонця.

І  з  Христом  приходить  світло,  щоб  любов’ю  всіх  зігріти.[/i]

Чуб  Іван  від  дива  «айкнув»,  залишив  під  міфом  «лайки»:
Буде  завтра  чим  у  школі  привернуть  увагу  Олі!

Свято  йде!  З  Рідзвом  вітаймо!  Сонця  промінь  виглядаймо!

[b]Казки  Карпат[/b]

Ми  поїхали  в  Карпати
З  братом,  мамою  і  татом  –  
Край  цікавий  і  далекий
Едельвейсів  та  смереки.

Вранці  ідемо  до  лісу
По  казки  та  по  суницю.
Тато  каже:  «Де  смереки,
Бродять  духи  давніх  предків».

Квітів  я  хотів  нарвати,
Та  спинила  мене  мати:
«Не  чіпай  травинок:  шкода
Зіпсувати  Мавки  вроду.

Круглолиця,  довгі  коси,
Хоч  душі  й  не  має  зовсім,
Не  робила  лиха  зроду,  
Стерегла  людську  худобу»

Раптом  братик  зупинився:
«Тихше,  музика  у  лісі!
Що  воно?  Звідкіль  лунає?»  –  
«То  Чугайстер  в  дудку  грає.

Ну-мо,  хоровод  водити!
До  танку  ставайте,  діти!»
Натомившись,  на  галяві
В  зіллі  потім  спочивали.

А  на  згадку  про  Карпати  
Будем  фото  гарні  мати,
Ще  насушимо  суниці,
Що  дали  нам  Мавки  в  лісі…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590590
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 29.06.2015
автор: ptaha