97* натхненню: без неба…
Тебе зрікався, забував, не вірив
У щире Слово вічнеє Твоє –
Молю: забудь відступництво моє,
Дай чути голос ангельської ліри!
98* собі:
"не твоїм був парусом, не твоїм!.."
О як, пощастило їм, лоцману і кораблю,
Як заздрю: не я капітан! ревную і мучусь – люблю!
А він, що тебе забрав, проти штормів і злив
В широкий повів океан, – я ж за течією лиш плив…
99* долі:
"проти нас були люди і час, і покірність твоя…"
Ти на відстані дотику стала від мене тоді.
І на відстань сльози відійшла, як померло кохання.
Чи гадати я міг: «Доля зрадить… у щасті й біді…»,
Засіватиме заздрістю в дні наші, ночі й світання?
100* Жінці: "в цій душі потонути і втратити серце"
(чужій дружині – О.М. Ш.-К.)
Іди вже, благаю, прошу! – ні, побудь ще зімною!
О, Жінко, – ти радості очі!
Ти Мама – віддане серце,
Дружина – кохання священного ночі!..
– В тобі – його щастя і доля пророча!
… З ним будь щасливою… стань мені зовсім чужою...
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590311
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.06.2015
автор: Касьян Благоєв