* * *
Открылась даль траве - упали густо росы!
Еще не будет чуточку зимы.
В лесу блуждают сгорбленно колоссы -
Деревья, непоседы, как и мы.
Им грустно, как и нам, не отыскать им лето.
Синеют по утрам от холода дубы.
Лишь там, где лось лежал, земля была согрета,-
Тихонечко растут наивные грибы.
Ліна Костенко
* * *
Розвиднилось траві — упали такі роси!
Ще, може, буде трішки не зими.
В лісах блукають згорблені колоси —
Дерева, неприкаяні, як ми.
Їм сумно, як і нам. Ніде немає літа.
От холоду в ногах посиніли дуби.
Лиш там, де лось лежав, земля була зігріта, —
Тихесенько ростуть здивовані гриби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578109
Рубрика: Поэтические переводы
дата надходження 30.04.2015
автор: J. Serg