З’явилася нахабна квартирантка
На яблуні в покинутім саду –
За віщось доля, вже немолоду,
Її отак надумала карати.
У гніві сипонула на гілляОцю зубату, хижу пухирчатку
І скоса поглядає іздаля:
Чи таки й справді в неї мертва хватка?
Впинаються у кору глибше й глибше,
Щоб пити кров. Од ситості тріщить
Ядуча зелень… Вже вітри колишуть
Зсередини поморщені гілки.
Уже верхівка яблуні в жалобі.
А доля все ще дивиться спідлоба,
Руками взявшись у круті боки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576243
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2015
автор: Ніна Багата