Контейнери, оброслі бозна-чим,
Віддалено складаються на соти,
Але не з медом, а з таким екзотом,
Що не берусь шукать до нього рим.
Вагітні відра час від часу тут
В руках чиїхсь розроджуються тим же,
Та й геть спішать, щоб не ронять престижу
Хазяїна (як вдень оцей маршрут).
А уночі… Вдові одній не спиться.
Сон розпинають старість, голод, біль.
Тож дрібно човгає, страшна й собі,
До смітника в надії поживиться.
В порожньому відрі несе біду,
Щоб обміняти на якісь огризки.
Ще кілька метрів… Уже зовсім близько
Із сот залізних «рятівничий» дух.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575795
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2015
автор: Ніна Багата