Повір, дитя́: вже час рости́,
Хоч скільки ти вже маєш ро́ків –
Щоб то́ї досягти мети́,
Що прорекли вуста проро́ків.
Бо вже Господь на землю мчи́ть –
Час близько: не до відпочи́нку.
А ти звик тільки ма́нку пи́ть,
Доро́слішай вже швидше, си́нку!
Ти ж знаєш, що - останній ча́с,
І труби янгольські вже гра́ють.
Поки́нь улюблений матра́с:
Бо ж справи славні нас чека́ють.
Я розумію: ти вже зви́к
В мане́жі ба́витись з лялька́ми,
Та глянь на себе: ти – мужи́к
Із бородою та вуса́ми.
Тебе чекає купа спра́в,
Вже годі спати, зволіка́ти –
Давно́ пророк нам наказа́в
Дорогу Господу рівня́ти.
Наблизилось бо Царство вже́
І скоро Бог тут запану́є
А ти ще досі в неґліже́:
Тобі це зо́всім не пасу́є.
А незаба́ром - суд землі,
Хто ввійде в перше воскресіння?
Де ті майбу́тні королі,
З рабів возве́дені к спасінню?
Цей світ в руйнацію іде́,
Й Антихриста на трон готу́́є.
Тож справ багато нам буде́,
Коли планету він зруйну́є.
Тож не сиди у пелюшка́х
І па́мперси зміня́й на бе́рці,
Стань міцно на своїх нога́х
І подорослішай у се́́рці.
Візьми у праву руку ме́ч,
Підпережи міцніше сте́гна.
Та Істині не супере́ч,
Бо справа це – бридка́ й гане́бна.
17.04.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575002
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2015
автор: ПВО