Полуничка відкрила до сонця обійми
Вже їй марилось платтячко біле,
Та насупило небо грози сірі брови
Буйні вітри нараз налетіли.
Дощ холодний жорстоко студив її душу,
Покриваючи листя болотом.
Вона знітилась й тихо терпенно чекала,
Коли сонце засяє. Бо потім
Щиро дякувать буде за дощик буремний,
Користь буде від нього немала.
Все, що Боженька нам посилає - потрібне...
Так навіки же, Господу слава!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572699
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2015
автор: Батьківна