СЛОВО ПРО МОВУ
Я на струни, як на нитку, нанижу до слова слово.
Встань із попелу, як фенікс, українська моя мово.
Встань із попелу, не щезни, знайди силу, підведися.
Життя колосом воскресши, відродися, відродися.
Відродися, моя мово.
Де та пісня колискова, що я чув іще маленьким?
Хай звучить у серці знову пісні спів моєї неньки:
“Люлі-люлі, люлі, сину, виростай, рости здоровий.
Як покинеш дім родинний, не забудь своєї мови.
Пам’ятай, в житті дороги, коли станеш вибирати,
Хто з цурався свого роду – не проститься тому зрада.
Хто з цурався свого роду, стережись, ударить в спину.
Ні на йоту, як чужому, не йми віри йому сину.
А заслаб в житті-дорозі, оглянись до України.
Як ковток води в пустелі рідне слово. Й на чужині.
Ти відчуєш, як віллється до твоєї крові сила.
То та сила, що в маленстві молоком тебе ростила –
Рідне слово, рідна мова.
Я на струни, як на нитку…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570616
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.03.2015
автор: Старець Коснятин