Ти не ревнуй мене до віршів.
Ти не ревнуй і не питай,
Чи я в житті любила інших,
Хто розбудив у серці май?
Хто шепотів слова священні,
В обіймах ночі цілував,
Знайшов рядки благословенні
Із ними душу повінчав.
Звінчалися – відтак довіку!
За свідків – золоті зірки –
В безмежжі неба – їх без ліку,
В безмежжі слів – віки, віки...
Ти не ревнуй мене до віршів,
Слова мої чиїсь були,
Комусь вони вдавались ліпше,
Комусь молитвою лягли.
У них я можу відтворити
Непережиті почуття,
У них я можу пережити
Сто доль короткого життя.
Ти не ревнуй мене до віршів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568311
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2015
автор: Ніна Третяк