[b]П[/b]одарує усмішку мені весна,
[b]О[/b]біймаючи руками тепло-ніжними.
[b]Д[/b]о душі торкнеться лагідно вона,
[b]А[/b] душа розквітне почуттями різними.
[b]Р[/b]адість і очікування, і любов
[b]У[/b] душі після зими знов оживають.
[b]Є[/b] в цей час таке бажання: стрімголов
[b]У[/b] весняний вир. Й нехай не заважають
[b]С[/b]ерцю молодість згадати й як колись
[b]М[/b]рії божевільні і смішні хай збудуться.
[b]І[/b] тривоги зникнуть, як туман, кудись,
[b]Ш[/b]антажі образи легко, враз, забудуться.
[b]К[/b]ожна мить зворушлива і чарівна,
[b]У[/b]свідомлюю: як гарно жить щасливою.
[b]М[/b]оже, я тривожусь і боюсь дарма
[b]Е[/b]моційних почуттів й стаю лінивою?
[b]Н[/b]е наважуюсь повірить почуттям
[b]І[/b] сумління є, і страшно помилитися.
[b]В[/b]же немало я пройшла доріг життям.
[b]Е[/b]х, як хочеться в весні на мить спинитися!
[b]С[/b]ерце б'ється радісно: не вір літам,
[b]Н[/b]ад землею неба синь хлюпочеться.
[b]А[/b] весна із березнем шепочеться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567707
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.03.2015
автор: Радченко