Я глибоке заплакане небо,
Його сльози і болісний крик...
І мені вже нічого не треба,
Остаточно змирився і звик...
Я розчавлена танками воля,
Я розбомблені мирні міста...
Я дитяча спаплюжена доля,
Невесела і вже не проста...
Я прострілене тіло солдата,
Цвинтар, плач, посивілі жінки...
Невідомий... Лиш номер і дата...
І ніхто не міняє вінки...
Я розстріляний подих свободи,
Покоління убитих синів...
Не за золото і нагороди...
За цнотливість квітучих ланів...
Я глибоке заплакане небо...
Неспокійні батьківські серця...
І мені вже нічого не треба...
Був початок... Не видно кінця...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560484
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.02.2015
автор: Аарон Краст