"Образи, обра́зи, образи́..."
Борис Мозолевський
на що похожі зимо́ві хмари?..
на срібноче́сані
густору́нні отари:
позбива́лися
купами ві́вці –
ягни́ці і баранці́,
плине пухкими ру́нами вовна
проз кришталеві холодні ножиці…
цупкі пальці
і тендітні рожеві пальчики
перескУбують на пучки-клаптики
кожне срібне руно
і вистеляють землю рівненько-рівно –
щоб не було їй зим-но
холод-но
…схожі
на перини і подушки́,
туго пір`ям де́ртим набиті –
туго, що аж тріщать напі́рники,
ладні по швах розійтися щомиті…
простих аналогій
довго хіба шукати?...
схожі зимо́ві хмари
на гори-торо́си вати:
небесний баво́вник
тучно вродив і багато
невтомно роздмухує вітер
пухнасті тороси вати –
гей-те Землю до сну вкривати!
ще:
зимові хмари,
наче білі сибірські коти,
повиляга́лися на хребти,
порозкидали безпечно лапи-хвости,
повиставля́ли
ситі і розімлілі
рожевувато-білі
розкуйо́вджені животи:
будуть лапами животи чу́хати –
пух на Землю трусити…
зе́ло до весни гріти
як іще
хмари зимові побачити?
по сво́єму прочитати,
замета́форити-передати:
візьму чашу небесного кришталю́
різцем алмазного променя
візерунчасто-біло оздОблю:
усе, що люблю́, що захочу –
по холодно-бездонно-блакитному полю
чаші небесного кришталю
виріжу, делікатно-майстерно ви́точу,
до ідеалу ви́тончу:
ближче до ві́нчика оселю́
безліч метеликів білих
опу́шено-крилих –
янголя зачудо́вано ви́дихне,
безліч метеликів крильцями ворухне
і пилок невагомий
на землю – ніжно-сніжно – полине…
…ближче до небокраю
чашу небесного кришталю
хмарами білих –
пе́реодцві́лих кульбаб оздОблю –
лагідно і лелі́тно
біло-прозоро-відкві́тно
у леготі-ле́ті невпинно
парасо́льчато-насіни́нно –
хай засіваються-мріються
упродо́вж усієї зими – на зем-лю
люблю…
…а, може, зимові хмари –
не коти́ і не отари,
а на плесах
небесних
латаття білого за́рості
у цвіту-пишно́ті…
водяної лілеї
неосяжні зору колонії:
символи Досконалості і Краси –
білі ло́тоси…
і у кожнім атла́снім ві́нчику
на пухко́му тичи́нковому ослі́нчику-
ліжничку́
дрімає у пелюстко́вому за́тінку –
Творчої Сили бог ведичний
предковічний…
аж поки весна
загуде бджолою – із пелюсткового сна
захо́диться Брахму будити:
прокидайся, Брахмо, настала пора Твори-ти
безкінечно прекрасні Усе́світи…
зимові хмари – наче біла рілля
ізвіддаля…
кучеряві білі дими́ –
із комині́в зими…
табуни́ коней
із шовко́вими гривами…
каравани вітрильників
із махровими ві́ялами-
вітрила-ми
…зимові хмари похожі на білі вибухи тиші,
чи ніби як на муку́ перетирають зерно
гострозубі дрібні миші
…душа –
освідомлена біла тиша,
незліче́нні рази́
може
гратися у аналогії-образи,
їх у неї - Великі Вози́,
бо Все у Єдності ме́жи собою де́що похоже
12.02.2015
Образи-обра́зи-образи́ * - рядок із поезії Бориса Мозолевського (згадаю із якого саме вірша - уточню...)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559127
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2015
автор: Валя Савелюк