як цигани
і старі цига́нки –
люльки́
розкурюють зранку
комини́-бовва́ни…
ще дрімають сільські хати́ –
позгорталися за́тишно у патлаті клубки,
як у будка́х приворі́тні собаки
чи на сіна́х у повітках – коти…
із ранкової дрімоти́
підійме котрась із хаті́в насторожене вухо,
тепле чере́вце об лапу задню почуха,
усере́дину себе уважно наслу́ха…
фіранкою білою ворухне –
світло в одному вікні увімкне,
одноо́ко поперед себе гли́пне,
ліниво дверима сіне́шніми рипне,
ши́роко хвірткою позіхне,
стулить вікно-око
і назад засне:
ніби у глечик з туманом бо́вкне
і безслідно на дно втоне́
до-о-овгі зимові сни…
що́-лише́
комини́-бовва́ни
прокидаються рано
і, як старі цига́нки-цигани,
роздувають свої люльки́-кальяни –
сосново-дубово-березові
димома́ни…
комини́-бовва́ни
03.02.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557069
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2015
автор: Валя Савелюк