На траві гойдається волосся
Яблуко десь гупнуло в саду
На полях не стало вже колосся
Я стернею жовтою бреду
Наді мною вже безкриле небо
Розлетілись птахи хто куди
Осінь, ну чому ,коли не треба
Завітаєш в душу ти завжди
Тихо листя опадає жовте
Вітер трави хилить до землі
І повторюю я "Осінь, осінь..." всоте
Приглядаючись до чорної ріллі,
Завертаю з поля на дорогу
Листя під ногами шурхотить
Відганяю від душі тривогу,
Але серце все одно болить
Сива ниточка летить мені назустріч
Посміхаюсь. забуваю біль
Зустрічаюсь з Осінню віч-на-віч
В бабиного літа заметіль
4.07.2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551915
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2015
автор: MaR!Я