РІЗДВЯНИЙ СПОГАД

Я  пам’ятаю  й  досі  ніч  святу:
На  покутті  димить  Різдвяна  свічка,
Витає  дух  пробачень  і  освідчень.
Густі  дими  над  стріхою  прядуть.
До  хати  батько  молитовно  дідух
Святково  вносить,  укладає  гідно
У  чепурний  і  вартий  в  домі  кут.

І  так  пречисто  сяють  образи,
Неначе  сам  Господь  помежи  нами  –  
Малий  Ісусик  щедрими  руками
Торкнувсь  теплом  найменшої  сльози  .
І  закликає  мати  до  молитви
Маленьких  нас,  щоби  благословити
За  рік  діждати:  «Боже,  поможи!»

Відтак  за  стіл.  Парують  пампушки,
Кутя  пахтить  горіхами  і  медом.
У  небі  зорі  запаливши  щедро
Іде  колядка  світом  навпрошки.
…Із  року  в  рік  у  спогади  вертаю,
Коли  свята  зоря  з-за  небокраю
Торкає  світлом  пройдені  стежки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548302
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2015
автор: Леся Shmigelska