О, що з обличчям твоїм, мій коханий, втрачений друже,
Хто лишив на тобі відбитки нещадних зим,
Кожна з них давалась тобі останньою/невідомою,
Ти повернувся назад спраглий/живий…
Де вони, ті хто казали, що тиша втратила сенс й завжди осторонь,
Вони так волали, що гуркіт навколо травмуючи вікна, заважав думати.
(Ти повернувся назад)
Перший стояв посеред натовпу, вчив себе досконально мислити,
Чути себе. У хвилини зневіри, залишатися вірним
(Ти повернувся сильним)
Твої глибокі порізи, досі давались в знаки болями,
Вітри різали навпіл твою і так скалічену долю, але тримаючись
(Ти повернувся зціленим)
Шукаючи там, де нічого не видно, де був лише ти і Той хто ішов до тебе на зустріч,
Морок змінився яскравим світлом
(Ти повернувся вільним)
Любов тримає тебе за плечі, мій друже,
Дає сили підняти поранене тіло,
Вона завше на крок попереду…(Вірити в те, що для всіх не можливо)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542562
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.12.2014
автор: Ваньоха Р.