Скрутно без ока, що третє,
В зоні хребта і поетики.
І не зігрітись в наметі
Збіглої в найми патетики.
Вечір, примар повелитель,
В просторі неба, лиш смужка...
Звужений в рамку Спаситель,
Бо забажав лисий служка.
Густо і тісно насіяні
Душі палкі на відшибі.
І проростають умріяні
На Богом забутій садибі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533986
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2014
автор: Бариловська