Золото... золото... золото –
золото осенi, наче вулкан!
О моя доле, тернами сколота,
золото, золото – вiчний обман!
Де воно?.. де воно?.. де воно?.. –
пташки жар-птицi чарiвне крило?!
О моє щастя – злощасне руно,
золото вiчностi – смертi весло!
Ти, тiльки ти, тiльки ти одна
серце розбити моє так змогла.
О мати золота – примхо земна,
нащо ти горе менi принесла?
Золото… золото... золото...–
золото осенi, наче вулкан!
О моя доле, тернами сколота,
золото, золото – вiчний обман!
Створено 2,3. 01. 1987 рок, м. Львів
Опубліковано: "Моя пісня", Львів: "Сполом", 2004. – 120 с. – С. 90
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528655
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2014
автор: Т. Василько