Я такий же як всі –
як ти, і вона, і він,
тільки , може, в очах моїх більше
золотавого смутку рівнин.
Народивсь я осіннього ранку,
коли листя на вербах, як мідь,
паліводою вітер у травах
про загублену юність шумить.
Журавлі, пролітаючи в небі,
так журливо, тужливо кричить,
і в селі, про турботи забувши,
в небо дивляться всі, і мовчать.
І тоді я їх смутком напився,
що терпкий, як весняний полин,
і від того в очах моїх більше
золотавого смутку рівнин.
Створено З0. 03. 1973 року, м. Тернопіль
Оубліковано: "Кохаю". Львів: "Ліга-Прес", 2000. 96 с. – С. 5
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2014
автор: Т. Василько