Були у мене мрії у дитинстві,
Здається ніби вчора, та давно,
Наївні, щирі, трепетні та чисті,
Крутились, наче кадри у кіно.
Малою я хотіла мати брата,
А потім я бажала в перший клас.
Вірші писати, на бандурі грати,
На літаку летіти, хоч би раз.
Навчатись хочу в університеті,
Щоб довести усім- а я змогла.
Об'їхати хотіла всю планету,
І половину я уже пройшла.
Була на золоті сережки хвора,
А ще хотіла шубу із кроля,
І заміж за відомого актора,
І квітів від коханого поля.
Як кожна жінка мріяла про сина,
І ще про доньку-діти долі цвіт.
А потім заманулася машина,
І гідне визнання в зеніті літ.
Уск. про що я мріяла-збувалось,
Далось нелегко, але все прийшло,
І ось війна - мов смерч в життя ввірвалась,
І все нараз поблідло, відцвіло.
Ніщо тепер в житті ціни немає,
Бо щастя не в сережках чи вбранні,
Щобня тепер я Господа благаю,
Щоб не убили сина на війні.
Щоб не убили на війні дитя.
Тепер у мене мрія є єдина,
Вона для всіх в цей час лише одна-
Щоб мати не оплакувала сина,
І щоб скоріш закінчилась війна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527356
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2014
автор: Наталя Хаммоуда